У сучасному цифровому світі дедалі більше організацій переходять до мультихмарних стратегій, використовуючи можливості кількох хмарних провайдерів для досягнення гнучкості, відмовостійкості та глобального охоплення. Зазвичай сюди входить Microsoft Azure, але також активно використовуються Amazon Web Services (AWS), Google Cloud Platform (GCP), Oracle Cloud Infrastructure (OCI) та інші.
Однак управління кількома хмарами створює низку викликів: governance, безпека, ідентифікація, архітектура застосунків, розміщення даних, експлуатація та DevOps — усі ці аспекти потрібно враховувати одночасно. У цій статті основна увага приділена мережевій взаємодії між хмарами та всередині них, водночас важливо пам’ятати, що повноцінна мультихмарна стратегія неможлива без єдиного управління безпекою та політиками.
Мережеві основи в Azure
Базовим елементом мережевої інфраструктури Azure є Virtual Network (VNet). Кожна віртуальна мережа:
існує в межах певної підписки і не може охоплювати кілька підписок;
розташована в одному регіоні Azure, тобто не може бути розподілена між регіонами;
визначається одним або кількома діапазонами IPv4 (і за потреби IPv6).
У межах VNet розгортаються ресурси — віртуальні машини (VM), контейнери та служби. Хоча не всі служби Azure спочатку є частиною VNet, багато з них можна інтегрувати для приватного підключення, минаючи публічні точки доступу й зменшуючи ризики взаємодії з інтернетом.
Підмережі та інтеграція сервісів
Кожна VNet поділяється на підмережі (subnets), у яких розміщуються ресурси. Існує два основних способи інтеграції сервісів Azure у мережу:
Delegated Subnets – деякі сервіси (наприклад, бази даних) можна розгортати в підмережах, делегованих конкретному сервісу. Це забезпечує доступ до них через приватні IP-адреси.
Private Endpoints – спеціальні мережеві інтерфейси, які підключають PaaS-сервіси Azure до вашої підмережі. Це забезпечує захищений доступ до них через внутрішню мережу.
В обох випадках зберігається приватне та безпечне з’єднання з сервісами, навіть якщо вони знаходяться за межами мережі.
DNS та безпека
DNS відіграє критичну роль у забезпеченні коректного підключення. Оскільки більшість з’єднань захищено за допомогою TLS, правильне розв’язання імен (DNS resolution) необхідне для відповідності сертифікатів TLS доменним іменам.
Azure пропонує Private DNS Zones і підтримує conditional forwarding для коректного розв’язання імен між пов’язаними мережами й локальними середовищами.
Гібридна хмарна взаємодія
Більшість організацій уже працюють у гібридному середовищі, поєднуючи локальну інфраструктуру з хмарними сервісами.
Під час підключення локальної мережі до Azure існують два основних типи з’єднань:
Публічне підключення
Приватне підключення
Глобальна мережа Microsoft
Microsoft володіє однією з найбільших приватних мереж у світі:
понад 165 000 миль оптоволоконних і підводних кабелів, що з’єднують 60+ регіонів Azure;
понад 185 глобальних точок присутності (PoP), де здійснюється взаємодія з іншими мережами й інтернетом.
Ця мережа використовується як для публічних, так і для приватних з’єднань.
Приватне підключення: ExpressRoute
Для високопродуктивних і надійних з’єднань Azure пропонує ExpressRoute.
Як це працює:
Організація підключається від свого дата-центру до точки присутності (PoP), де доступна глобальна мережа Microsoft.
Провайдер зв’язку організовує крос-підключення до маршрутизаторів Microsoft.
У Azure розгортається ExpressRoute Gateway, який керує трафіком між хмарою та локальним середовищем.
Кожне з’єднання ExpressRoute має дві фізичні лінії для відмовостійкості.
Для критичних систем рекомендується використовувати кілька каналів у різних містах.
Публічне підключення: Site-to-Site VPN
Більш доступною альтернативою є Site-to-Site VPN — зашифрований тунель через інтернет між локальним VPN-пристроєм і Azure VPN Gateway.
Це дешевше, але має більшу затримку й варіативність продуктивності.
Часто використовується як резервне з’єднання для ExpressRoute.
З’єднання між віртуальними мережами
Оскільки кожна VNet обмежена регіоном і підпискою, великі компанії зазвичай мають десятки таких мереж.
Azure підтримує кілька способів їх об’єднання:
VNet Peering – пряме з’єднання двох мереж за умови, що їхні IP-адреси не перетинаються.
Hub-and-Spoke – центральна мережа (hub) підключає кілька «спиць» (spokes). Хаб містить спільні сервіси: DNS, файрвол, шлюзи тощо.
Azure Virtual WAN – керована служба, що спрощує масштабне підключення.
Azure Virtual Network Manager – централізоване управління маршрутами та зв’язністю.
Зв’язок між хмарами (Multicloud Connectivity)
Далі розглянемо взаємодію між різними хмарами — наприклад, між Azure, AWS, GCP або OCI.
Кожен великий провайдер має подібну мережеву модель:
AWS — VPC (Virtual Private Cloud)
GCP — VPC (Virtual Private Cloud)
OCI — VCN (Virtual Cloud Network)
Ці мережі можуть підключатися як до інтернету, так і до приватних каналів.
VPN-з’єднання між хмарами
Найпростіший спосіб з’єднати Azure з іншою хмарою — Site-to-Site VPN, який створює зашифрований тунель між двома шлюзами.
Метод безпечний, але обмежений швидкістю (до 1 Гбіт/с) і стабільністю.
Підходить для тестових або резервних сценаріїв.
Приватне міжхмарне підключення
У кожного провайдера є власні рішення, аналогічні ExpressRoute:
AWS Direct Connect
Google Cloud Interconnect
Oracle FastConnect
Ці сервіси використовують ті ж самі PoP-центри, що й Microsoft, що дозволяє організувати пряму міжхмарну взаємодію.
Основне правило — обирати географічно близькі регіони (наприклад, Azure London і AWS London) для зниження затримки.
Варіанти підключення
Пряме підключення (Dedicated)
Використання власних маршрутизаторів.
Пропускна здатність до 100 Гбіт/с.
Підходить для великих підприємств.
Cloud Exchange-провайдери (наприклад, Equinix, Megaport)
Вони беруть на себе складну маршрутизацію.
Оптимальний варіант для компаній, що віддають перевагу керованим рішенням.
Також можна налаштувати VPN як резервне з’єднання для підвищення надійності.
Особливий випадок: Azure – Oracle Interconnect
Microsoft і Oracle пропонують спільне рішення Oracle Interconnect for Azure, яке поєднує ExpressRoute та FastConnect.
Це забезпечує мінімальну затримку між регіонами (наприклад, між Azure London і OCI London).
Продуктивність і оптимізація
Щоб досягти максимальної ефективності:
Увімкніть ExpressRoute FastPath, щоб трафік оминав шлюз.
Забезпечте єдине DNS-розв’язання.
Використовуйте резервні канали в різних PoP для відмовостійкості.
Безпека, управління та моніторинг
Мультихмарна взаємодія має супроводжуватися:
Централізованим моніторингом безпеки (логи, метрики, сповіщення);
Єдиним управлінням і дотриманням політик (наприклад, через Azure Arc);
Узгодженим управлінням ідентифікацією у всіх середовищах.
Висновок
Мультихмарна взаємодія не базується на «чарівних» технологіях — це практичне застосування класичних мережевих принципів.
Підключаючи Azure до локальної інфраструктури чи інших хмар (AWS, GCP, OCI), організації мають два основних варіанти:
Зашифрований VPN-тунель через інтернет — простіше, але з обмеженнями швидкості.
Приватне з’єднання через виділені канали — складніше, але з високою продуктивністю та надійністю.
Головне — планувати резервування, підтримувати єдине управління та видимість, а також забезпечувати безпеку та контроль у всіх хмарах.
Саме це і є суть мультихмарної мережевої архітектури — гнучкої, надійної та безпечної.