Rate this post

Чи замислювалися ви, як найбільші сайти одночасно обслуговують мільйони користувачів і при цьому не падають? Або як ваші дані передаються безпечно та потрапляють саме на той сервер, який вам потрібен?

Давайте розберемося у трьох ключових компонентах сучасної веб-інфраструктури: проксі, зворотні проксі та балансувальники навантаження.

Навіть якщо ви не інженер, розуміння цих речей допоможе побачити, як інтернет працює “за лаштунками”.

Forward Proxy: ваш особистий інтернет-асистент

Уявіть, що ви йдете на вечерю в популярний ресторан, але не хочете спілкуватися з персоналом — соромитеся, втомилися або просто не маєте бажання. Тому у вас є особистий помічник, який робить бронювання за вас. Ресторан спілкується лише з ним, а не з вами.

У цій аналогії:

  • Ви = ваш ноутбук

  • Помічник = proxy-сервер

  • Ресторан = сайти в інтернеті

Проксі стоїть між вашою приватною мережею та публічним інтернетом. Він фільтрує трафік, блокує шкідливі сайти, скрипти та код, перш ніж вони потраплять до вас.

Чому компаніям forward-proxy потрібен ще більше

У корпоративному середовищі ризики значно вищі. Працівники заходять на різні сайти — інколи безпечні, інколи сумнівні. Якщо, наприклад, маркетолог завантажить файл зі схованим вірусом, шкідливий код може проникнути у мережу компанії та завдати серйозної шкоди.

Forward-proxy допомагає цьому запобігти, виконуючи:

  • фільтрацію запитів

  • блокування небажаних сайтів

  • сканування відповідей на віруси

  • журналювання активності

  • кешування відповідей

Наприклад, якщо один інженер переглянув навчальний матеріал і проксі його закешував, наступні 10 інженерів отримають копію з кешу — без повторного завантаження.

Такий тип проксі називають forward proxy.

Reverse Proxy: адміністратор, який зустрічає вхідні запити

Повернімося до ресторану. Ви приходите та підходите до стійки адміністратора. Він розсаджує гостей по столиках, щоб забезпечити правильний потік.

Цей адміністратор = reverse proxy.

Зворотний проксі стоїть перед серверами й керує вхідними запитами. Він визначає, який сервер має обробити конкретний запит. Це розподілення трафіку називається балансуванням навантаження, але це лише одна з його можливостей.

Що вміє reverse proxy

Він може:

  • розподіляти трафік між серверами

  • приховувати сервери від зовнішнього світу

  • забезпечувати SSL/TLS-шифрування

  • перевіряти запити на загрози

  • кешувати контент

  • вести логи для діагностики

Один із найпопулярніших зворотних проксі — Nginx.

Балансування навантаження — лише одна суперздібність зворотного проксі

Легко переплутати зворотний проксі та балансувальник навантаження. Але ключ у тому, що:
балансування — лише одна з функцій reverse proxy.

Повертаючись до ресторану:
Адміністратор може враховувати вподобання постійних гостей, вибирати столики з кращим видом, пропонувати відповідне меню — тобто ухвалювати розумні рішення, а не просто “перший вільний”.

Облачний балансувальник vs. зворотний проксі: чи потрібні обидва?

Поширене питання:
«Якщо в AWS, Azure або GCP вже є балансувальники, навіщо мені Nginx?»

Коротка відповідь: потрібні обидва.

Чому так?

Типова архітектура виглядає так:

  • Облачний балансувальник — точка входу з інтернету

  • Reverse proxy — інтелектуальна маршрутизація всередині мережі серверів

Такий підхід:

  • підвищує масштабованість

  • покращує безпеку

  • дає значно більшу гнучкість

Відмінності у маршрутизації

Облачні балансувальники працюють за простими алгоритмами:

  • round robin

  • least connections

Reverse proxy дозволяє маршрутизувати на основі:

  • cookies

  • заголовків

  • сесій

  • шляхів URL

  • user affinity (усі запити користувача → один сервер)

Він може виконувати SSL/TLS-термінацію і аналізувати трафік до того, як він потрапить у сервіси — це критично для мікросервісної архітектури.

Аналогія з рестораном

Облачний балансувальник — це швейцар біля дверей.
Reverse proxy — адміністратор, який знає гостей і їхні уподобання.

Приклад у Kubernetes: Ingress + Load Balancer

У Kubernetes:

  • Cloud Load Balancer приймає зовнішній трафік

  • Ingress Controller (reverse proxy) маршрутизує його всередині кластера

Та сама дворівнева логіка.

А як щодо серверів, що запускаються автоматично в Node.js або Java?

Коли ви запускаєте застосунок Node.js чи Java, вмикається невеликий вбудований HTTP-сервер. Це не повноцінний зворотний проксі, а просто базовий сервер для обробки запитів.

На прикладі Node.js

Node.js не містить reverse proxy “з коробки”, але ви можете створити його самостійно через:

  • HTTP-модуль

  • Express.js

Порівняння Nginx та Express.js

  • Nginx — високопродуктивний веб-сервер і зворотний проксі

  • Express.js — мінімалістичний фреймворк для веб-застосунків

У продакшені їх часто поєднують:

  • Nginx обробляє статичні файли, SSL та балансування

  • Express.js працює з динамічним контентом

Nginx значно ефективніший при великій кількості одночасних підключень.

Підсумок

Коли ви розумієте:

  • forward proxy

  • reverse proxy

  • load balancer

— стає дуже просто розібратися в інфраструктурі веб-сервісів.

Forward proxy захищає клієнтів.
Reverse proxy захищає сервери.
Load balancer розподіляє навантаження.
А сучасні системи зазвичай використовують усі ці компоненти разом, часто на кількох рівнях.